СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО МОВЛЕННЄВОГО СЕРЕДОВИЩА
В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує педагогів на створення в дошкільному навчальному закладі розвивального освітнього середовища, що сприятиме повноцінному розвитку дітей, забезпечить успіх діяльності дорослого в розвитку кожної дитини та підвищення якості дошкільної освіти в цілому.
Розвивальний простір дошкільного навчального закладу потрібно розглядати як інтегровану категорію, що поєднує в собі природне довкілля, світ культури, соціум, сенсорно-пізнавальний простір, ігрове і мовленнєве середовище та середовище особистості дитини.
Мовленнєве середовище вважається розвивальним, якщо воно створює доброзичливу атмосферу, в якій діти виявляють мовленнєву активність, вільно спілкуються між собою та з вихователем, вчаться, дізнаються про нове та цікаве, чують літературну мову, мають змогу самостійно обирати однолітків для спілкування, гри, трудової чи іншої діяльності, залучаються до мовленнєво-творчої діяльності.
Створення розвивального освітнього мовленнєвого середовища складається з таких компонентів:
- спеціально організована мовленнєва діяльність дітей;
- спільна доросло-дитяча (партнерська) мовленнєва діяльність;
- вільна самостійна мовленнєва діяльність дітей.
Спеціально організована мовленнєва діяльність дітей - нашаровування всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння), наскрізний зміст яких має один або декілька об’єктів пізнання, засвоєння тощо.
Метою роботи педагога щодо створення першого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища є ознайомлення дітей з новими мовними та мовленнєвими явищами, навчання виконавчих дій, визначення обсягу мовленнєвої діяльності кожного вихованця.
Принципи, які слід враховувати у процесі створення першого компонента освітнього мовленнєвого середовища:
-
- Принцип психологічної обумовленості занурювання в мовлення.
- Принцип домінанти, коли дорослим приділяється підвищена увага якомусь конкретному мовленнєвому явищу, мовному розділу тощо, отже, цей вид роботи домінує або, буквально, - “панує”.
- Принцип багатогранності, коли мовленнєві навички та вміння формуються (або засвоюються) різними способами пізнання.
- Принцип гармонійності, який обумовлюється єдністю мовленнєвої діяльності та спілкування, а також рівноцінності функціонування різних видів мовленнєвої діяльності.
Оптимальним буде використання таких методів:
- методи добору та структурування навчання мови та розвитку мовлення;
- методи мотивації мовленнєвої діяльності;
- методи ознайомлення дітей із новим мовленнєвим досвідом.
Окреслимо також функції дорослого, які будуть найбільше реалізовані у процесі спеціально організованої мовленнєвої діяльності дітей.
Гностичні функції – дорослий передає, ретранслює свій мовленнєвий
досвід та способи пізнання довкілля як джерело майбутнього мовленнєвого досвіду дитини.
Організаційні функції – створює освітнього мовленнєве середовище, а також умови для виявлення “Я” дитини.
Прогнозувальні функції – це процес, спосіб та результат мовленнєвої діяльності.
Блок спеціально організованого навчання мови та розвитку мовлення дітей передбачає навчання в процесі якого досягається розвиток фонетичного та фонематичного слуху кожної дитини, тобто виховується звукова культура мовлення, збагачується словниковий запас, формується граматична правильність мовлення, розвивається зв’язне мовлення, починають формуватися передумови навчальної діяльності тощо.
Спільна доросло-дитяча (партнерська) мовленнєва діяльність - зміст і способи мовленнєвої діяльності дитини впродовж певного проміжку часу будуть постійно й поступово нашаровуватися, кількісно та якісно змінюватися.
Метою є вдосконалення та закріплення мовленнєвих знань, умінь і навичок. Дидактичні завдання, які планує дорослий, будуть реалізовуватися у всіх видах мовленнєвої діяльності.
Принципи, які слід враховувати під час створення другого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища.
- Принцип концентричності, який полягає у поступовому нарощуванні та ускладненні змісту мовленнєвої діяльності та способів пізнання довкілля, взаємодії вихователя і дитини.
- Принцип паралельності, сутність якого полягає в пізнанні дитиною цілого й частини, множини та одиничності тощо (слово – склад - звук).
- Принципи контрастності та вертикальності тематизму, зміст яких полягає в доборі “стрижня”, “осі”, на яку нашаровуються зміст мовленнєвої інформації та пропонованого дорослим матеріалу.
Оптимальними методами взаємодії дорослого та дитини є репродуктивні (відтворювальні) методи та методи формування мовленнєвих умінь і навичок.
Найбільш реалізованими у процесі створення другого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища будуть такі функції дорослого:
- партнерські – дорослий-співучасник, однодумець сумісного осмислення цінностей довкілля, мовленнєвої культури, рефлексивної діяльності, яка виявляється в самооцінці та самоконтролі своєї мовленнєвої діяльності, свого ставлення до довкілля;
- мотиваційні – дорослий створює умови для розуміння та осмислення дитиною своєї мовленнєвої діяльності, спонукає дитину до рефлексії, самооцінки, викликає бажання стверджувати своє “Я” через мовленнєву діяльність та спілкування.
Цей компонент мовленнєвого середовища має за мету розвиток навичок, засвоєння різних видів мовленнєвої діяльності, залучення до мистецтва слова, розширення уявлень про довкілля тощо.
Вільна самостійна мовленнєва діяльність дітей - створення мовленнєвонасичених, різноманітних культурно-пізнавальних і просторово-предметних умов, які спонукають дитину до самостійного вибору діяльності.
Метою означеного компонента є організація практичних дій дитини, переведення з одного виду діяльності до іншого, розвиток прихованих потенціальних мовленнєвих можливостей, привласнювання дитиною способів адаптації до мовленнєвого середовища.
Принципи, які необхідно враховувати під час створення третього компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища:
- Принципи індивідуалізації та диференціації, що полягають в урахуванні мотивів, потреб, рівня мовленнєвого та комунікативного розвитку кожної дитини;
- Принцип одномоментного або паралельного включення всіх аналізаторів у процесі мовленнєвої діяльності;
- Принцип проеціювання мовленнєвого об’єкта, спрямованого на своє “Я”.
Оптимальні методи взаємодії дорослого та дитини: методи формування досвіду мовленнєво-творчої діяльності та методи оцінно-контрольної діяльності (рефлексії).
Найбільш реалізованими будуть такі функції дорослого:
- організаційні – створення емоційно-особистісних і просторово-предметних умов для самореалізації кожної дитини;
- діагностичні – організація, проведення контрольно-діагностичних зрізів мовленнєвого розвитку дитини;
- розвивально-корекційні – створення умов для щоденних бесід із дітьми, спілкування з однолітками тощо.
З метою забезпечення ефективності навчання дошкільників української мови рекомендуємо спрямувати зусилля на створення мовленнєвого розвивального середовища. А саме:
|
Вид
|
Зміст, вимоги
|
|
Природне середовище
|
Рослини найближчого оточення, характерні для даної місцевості, культурні, городні рослини, кімнатні рослини тощо.
Дорослі мають знати і вживати українські назви живих мешканців та неживих об’єктів, явищ природи.
|
|
Предметне середовище
|
Включає в себе:
- Предмети та іграшки, що забезпечуватимуть предметно-практичну та ігрову діяльність дітей.
- Набори предметних, сюжетних картин, добірки ілюстрацій до народознавчого матеріалу.
- Добірки художніх та фольклорних творів, ілюстрацій до них.
- Добірки українських художників, картини місцевих художників.
- Дидактичні ігри та завдання комунікативної, мовленнєвої, лінгвістичної спрямованості на розвиток творчого мовлення.
- Телепрограми, мультиплікаційні фільми.
- Настільно-друковані, інтелектуальні ігри тощо.
|
|
Соціальне
середовище
|
Включає в себе:
- Вихователя, який вільно володіє розмовним мовленням, художнім мовленням, доцільно використовує український фольклор в життєдіяльності.
- Помічника вихователя, який в змозі підтримати розмову українською мовою.
- Батьків, які розуміють необхідність оволодіння дитиною українським мовленням, підтримують намагання дитини говорити, допомагають їй.
- Створення сприятливої, заохочувальної атмосфери для використання української мови.
- Партнерську позицію дорослого – носія інформації та авторитетної для дитини особи.
- Забезпечення мовленнєвого супроводу з боку всіх дорослих, що так чи інакше спілкуються з дитиною
- Поєднання зусиль садка і сім’ї.
|
|
Власне середовище вихованця
|
Сприятиме формуванню навичок та вмінь з українського мовлення, якщо педагог зуміє вмотивувати та виховати в дитині бажання, а потім і потребу вивчати і розмовляти українською мовою.
|
Таким чином, створення мовленнєвого розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі сприяє організації життєдіяльності дітей відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти України.
Список використаних джерел
- Освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина». – Київ , 2016
- Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // - Київ. – 2012.
- Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2010.
- Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Програма та методичні рекомендації. / Укладач А. М. Богуш. – К. : МО, 2007.
- Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення: Метод. Посібник для вихователів. -Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2011.
- Піроженко Т. О. Мовленнєве зростання дошкільника. – К. : Грайлик, 2009.
|
