Корисні поради батькам першокласника

    Ось і минув цей знаменний день — 1 вересня. Ваша дитина починає нове життя. І вся родина разом із нею. Для всіх нас 1 вересня — якась межа. Позаду безтурботне дитинство, попереду – відповідальність і реальна підготовка до нового життя. Чому нас часто так лякає це «перший раз у перший клас»? Томи що ми безпосередньо пов’язуємо школу з початком дорослого життя, з першими кроками у цю дорослість. Отже, наші думки линуть далі, за шкільний поріг, у прийдешнє доросле життя улюбленого малюка.

Порада 1. Підтримуйте позитивне ставлення дитини до школи

    Підтримуйте прагнення малюка стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільного життя дитини, терпіння, увага до її перших успіхів і можливих труднощів допоможуть першокласникові відчути значущість своєї діяльності, сприятимуть підвищенню самооцінки дитини, її впевненості в собі. Якщо дитина бачить, що батьки беруть найактивнішу участь у навчанні, що вони зацікавлені в її успіхах, вона намагається пізнавати й робити ще більше, щоб порадувати їх.

Порада 2. Не сваріть дитину за помилки

    Коли людина вчиться, це природно, що вона припускається помилок. Згадайте себе. Коли ви чогось учитеся, у вас теж може не все відразу виходити. У вас також трапляються помилки, при цьому ніхто вас не сварить і не обзиває, скажімо, нездарою. Уявіть, що ви повертаєтеся з роботи й розповідаєте чоловікові або дружині, що у вас, скажімо, дебет із кредитом не зійшовся й взагалі проблеми на роботі. А ваші домашні замість того, щоб підтримати вас, дати ділову пораду, розповідають вам, який ви некмітливий, неуважний і з начальством ладнати не вмієте!

     Якщо в малюка не ладнається з навчанням, намагайтеся втриматися від критики й докорів. Усі помилки дитини походять від браку знань або ж від нерозуміння. І те, й інше ми, дорослі, у змозі виправити. Для початку заспокойте дитину й завірте, що любите її, які б оцінки вона не отримувала. Поясніть, що до школи йдуть навчатися. Згадайте разом із дитиною, як вона вчилася, наприклад, кататися на велосипеді, що спочатку також не відразу виходило, потрібно було потренуватися.

Порада 3. Обговоріть із дитиною розпорядок дня, складіть його разом і дотримуйтеся

    Звісно, дуже добре, якщо ваш першокласник був заздалегідь привчений до шкільного режиму — рано прокидатися і рано лягати. Однак, якщо це не так, вам слід виявити твердість і наполягти на тому, щоб дитина вкладалася спати не пізніше ніж о дев'ятій годині вечора, у тому числі у вихідні. Бажано години за півтори перед відходом до сну припинити рухливі ігри та обмежити перегляд телепередач. Найкраще прогулятися з дитиною перед сном, хоча б на 15-20 хв.

Порада 4. Частіше хваліть дитину

    Відомо, що емоційна підтримка й похвала здатні підвищити інтелектуальні досягнення людини. Навіть у незначній, на вашу думку, роботі знайдіть те, за що можна було б похвалити («Ти так добре впорався!»). Якщо ж ви говорите: «Знову в тебе нічого не вийшло!», — то навряд чи підтримаєте цими словами дитину. Вірте в сили дитини, і тоді вона повірить у себе і надихнеться на нові здійснення.

Порада 5. Обговоріть із дитиною нові правила й норми, з якими вона зустрілася в школі

    Нескінченні «не можна», «потрібно», «правильно», «неправильно» найчастіше йдуть всупереч бажанням дитини. До нових правил і норм потрібно адаптуватися. Адже школа — це, у першу чергу, система, що дисциплінує. Адже дитина не звикла ходити до їдальні, сидіти тридцять хвилин на уроці й відповідати тільки тоді, коли запитує вчитель! Вона повинна навчитися приймати обмеження з боку інших і вміти обмежувати сама себе. Більшість першокласників успішно можуть упоратися із цим завданням.

     Однак, початок шкільного навчання — це стрес для кожного першокласника. Тому період адаптації до школи існує у всіх, хто навчається у першому класі, але в кожної дитини може різнитися. У когось цей період триває місяць, в інших — може розтягтися на весь перший рік. Поясніть своєму малюкові необхідність і доцільність дотримання нових правил і норм, пов'язаних з організацією шкільного процесу.

     А ще ви можете подати дитині корисну схему, алгоритм поведінки на уроці, що реально допоможе в навчанні. Нехай це і прості дії, але не завадило б поговорити про них, — раптом ваша дитина цього просто не знає?

 - Якщо чогось не встиг, поклич учительку, повідом їй про це.

 - Якщо чогось не зрозумів, підніми руку і запитай.

 - Якщо хочеш вийти у туалет, підніми руку і запитай: «Можна вийти?»

     «То все зрозуміло»,— скажете ви, а діти дуже часто не встигають, не розуміють. І що в такій ситуації робити, вони поки не знають. Губляться. Ваші поради навчать дитину, як діяти в незнайомій ситуації, тобто забезпе¬чать їй відчуття впевненості й безпеки.

Порада 6. Не забувайте, що, коли дитина пішла до школи, у її житті з’явилася нова людина - учитель

    Це авторитет для вашого першокласника, тому поважайте думку дитини про педагога. Не соромтеся звертатися до вчителя, якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її взаєминах з однокласниками і навчальних справах. Напевно, разом ви зможете відповісти на запитання, що виникли. Адекватний тандем батьків і вчителя допоможе швидше адаптуватися дитині до нового шкільного життя.

     Пам'ятайте про те, що духовне й фізичне здоров'я першокласника залежить від контактів з усіма, хто працює в школі. Неможливо не поважати вчителя початкової школи, тому що він працює й живе життям своїх дітей. Підтримайте словом і справою свого вчителя, допоможіть йому. Не поспішайте засуджувати вчителя, адміністрацію школи, не кваптеся категорично висловлювати свої думки про них — краще порадьтеся: адже все, що робиться вчителем, насамперед, робиться на користь вашої дитини.

Порада 7. Намагайтеся правильно ставитися до оцінок

    Відомо, що за інструкцією Міністерства освіти протягом усього першого року навчання учителям рекомендовано не оцінювати успіхи дитини. Ну, а на практиці й учителям важко відмовитися від цього простого й наочного способу оцінювання, і багатьом батькам зручніше за допомогою оцінок «виховувати» дітей. Тому наші первачки як і раніше приносять нам зі школи якщо не оцінки як такі, то вже неодмінно які-небудь зірочки, штампики, малюнки, що диференціюють успіхи так само, як 12 або 2.

     Якщо в маляти не все гаразд із навчанням, намагайтеся втриматися від докорів. Заспокойте дитину й поясніть їй, що ви любитимете її незалежно від оцінок, які вона отримує. Поясніть малюкові, що шкільна оцінка засвідчує, що ти вже знаєш і скільки ще можна зробити для того, щоб краще вивчити конкретний предмет.

     Дуже часто трапляється так, що батьки переживають через погані оцінки і зауваження учителів значно більше, ніж сам учень. Не забувайте, що оцінка часто суб'єктивна.

     Намагайтеся не драматизувати шкільні невдачі. Постійна прикрість і невдоволення дитини оцінками не сприяють вдалій адаптації до школи, крім того, можуть призвести до страху неспроможності й до тривожності дитини.

     Намагайтеся підтримати дитину й запевнити у тому, що наступного разу в неї все вийде. Адже до школи приходять вчитися, а коли вчаться, то може й не відразу все виходити. Добре грати у футбол або кататися на лижах теж не відразу виходить.

     Якщо ви бачите, що дитина докладає зусиль, то не скупіться на похвалу, підбадьорюйте малюка. Навіть якщо в дитини не з'явиться нової зірочки на зошиті, вона знатиме, що вам важливі її старання й бажання вчитися.

     При цьому не порівнюйте її успіхи з успіхами інших дітей, наголошуючи на тому, що хтось робить це краще, ніж вона. Намагайтеся зробити так, щоб дитина виросла порівняно із самим собою колишнім, навчилася чогось нового.

     Допоможіть дитині опанувати відсутні навички й уміння. Якщо дитина погано засвоїла навчальний матеріал, намагайтеся з'ясувати, що викликає труднощі, і поясніть те, що залишилося незрозумілим.

     Кожна дитина — маленька особистість. Намагайтеся акцентувати увагу на предметах, що подобаються вашому малюкові, де він може досягти успіхів. Таким чином ви збережете його інтерес до шкільного навчання.

Порада 8. «Учитися потрібно весело, щоб добре вчитися!»

    Це слова зі старої пісеньки. Вони є основним принципом успішного навчання першокласника. Вступ до школи кардинально змінює життя дитини, але не повинен позбавляти її різноманіття, радості й, звісно, гри. У шести-семирічному віці кожні 2-3 місяці відбуваються зміни в психологічному й фізіологічному «портреті» дитини, що є дуже істотними для її розвитку.

     У шестирічної дитини, незважаючи на здатність засвоювати новий навчальний матеріал, ще зберігається потреба в грі. На жаль, у школі це враховують не завжди. Намагайтеся збагатити елементами гри виконання домашніх завдань. Крім того, у першокласника також повинен залишатися вільний час для ігрових занять.

    Шановні батьки, будь ласка, не забувайте, що дитина потребує вашої підтримки, допоможіть їй адаптуватися до нового життя!