ПІЗНАВАЛЬНО-МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ

Мислення, мовлення і діяльність у дитини-дошкільника щільно пов’язані. Дитина пізнає навколишню дійсність через органи чуття – торкається, відчуває смак, запах, бачить і чує те, що знаходиться навколо неї. На основі сприйнятого (відчутого, побаченого, почутого) у неї формується уявлення і складається певне судження. Так само, як і дійсність, на мислення дитини впливає і мова. Різноманітний чуттєвий, сенсорний досвід дитини сполучається зі словом і, надалі, слово залишається символом предмета, ознаки, дії, поняття.

Усе життя дитини супроводжується різними видами діяльності. У процесі цих діяльностей вона набуває певних знань, умінь – дитина навчається чогось і розвивається. Причому навчання не буде успішним, якщо дитина сама не виступатиме суб’єктом пізнавальної діяльності.

Отже, пізнавальна діяльність – це організований, цілеспрямований процес засвоєння і набуття дитиною нових знань, умінь і навичок, уточнення та закріплення набутого у попередньому досвіді за допомогою дорослого чи самостійно.

Одним з чинників пізнавальної діяльності є психічна активність дитини, яка надалі переходить у пізнавальну і визначається як потреба у пізнанні довкілля та самого себе.

Протягом дитинства розвиток пізнавальної потреби проходить три умовні рівні:

1.Потреба у враженнях – виникає у ранньому віці і виражається у питаннях

«Хто?», «Що?», «Як?».

2.Цікавість та допитливість як прояв інтересу до навколишнього – молодший дошкільний вік – «чомучки» і «експериментатори».

3.Потреба у пізнанні, яка задовольняється в процесі цілеспрямованої пізнавальної діяльності – старший дошкільний вік.

Одним з видів пізнавальної діяльності є мовленнєва діяльність. Пізнавально-мовленнєвою є діяльність, під час якої дитина пізнає навколишнє за допомогою мовлення і збагачує мовлення, пізнаючи щось нове.

Якісною характеристикою становлення пізнавально-мовеннєвої діяльності є поява і формування пізнавальної активності дитини.

Пізнавально-мовленнєва активність – дієве ставлення до сприймання і перетворення світу, яка виявляється через запитання, висловлювання, відображення у мовленні власних дій, думок, уявлень. Активність дошкільників треба стимулювати. Одним із засобів стимулювання дитячої активності є застосування інтерактивного навчання. Його сутність полягає у постійному безпосередньому чи опосередкованому заохочення дітей до активної взаємодії (з дорослим, однолітками) на діяльнісному і мовленнєвому рівні.

Показником, проявом цікавості, допитливості є запитання. Без серйозних, вдумливих відповідей дорослого перехід до самостійного пошуку вирішення буде утрудненим. До того ж система «дитячі запитання – дорослі відповіді» може стати рушієм пізнавального розвитку дитини. Відповідь дорослого у якійсь мірі задовольняє цікавість дошкільника, стимулюючи його до подальших запитань і пошуків. Але відповідь має бути дещо неповною, незакінченою – тобто опосередковано сприяти подальшому пошуку.

Ще одним засобом розвитку пізнавально-мовленнєвої діяльності є спільна пізнавальна діяльність, яка передбачає мовленнєву взаємодію учасників освітнього процесу. Практика організації спільної діяльності підтверджує, що у разі наявності у групі різних бажань, пропозицій чи різних варіантів вирішення, відстоюють своє рішення, ведуть за собою діти з високим рівнем пізнавально-мовленнєвих умінь.

Важливим є емоційний настрій пізнавально-мовленнєвої діяльності. Дорослий може підтримати настрій зацікавленості, показавши, що його об’єднує з дитиною:

• відсутність однозначного зразка рішення;
• спрямованість на пошук можливих шляхів рішення;
• стурбованість ситуацією;
• упевненість у успіху пошуку.

Установці на активність і успіх в пізнавально-мовленнєвої діяльності сприяє

використання питань-сумнівів, питань – роздумів.

Недостатня сформованість у дитини засобів мовлення пізнання заважає включенню дитини у пізнавальну діяльність. Якщо дитина має можливість виявити власну індивідуальність, активно включатися у спільну діяльність, насамперед за допомогою мовлення, підвищується її пізнавальна активність.

Пізнавально-мовленнєва діяльність дошкільників містить у собі різні види висловлювань і проходить у різних формах: діалог, монолог.

Діалог відбувається під час спільної пізнавально-мовленнєвої діяльності і може носити характер розмови, бесіди чи полілогу. Їх цінність в можливості уточнення, впорядкування дитячих уявлень про навколишнє і збагачення їхнього досвіду. Діти вчаться логічно мислити, швидко пригадувати, аналізувати, висловлюватися і відстоювати власні судження і думки. Існують певні вимоги щодо керівництва пізнавальною бесідою, розмовою, полілогом:

• вести діалог природно;
• не зловживати запитаннями і не вимагати від дітей повних відповідей;
• спонукати дітей до запитань;
• заохочувати до висловлення думок і їх оцінки;
• додержувати основної теми/мети/проблеми;
• до кінцевих висновків та узагальнень підводити дітей непомітно, опосередковано;
• власна оцінка і узагальнення теми педагогом мають бути короткими, місткими і аргументованими.

Монолог у формі повідомлення чи міркування може бути як частиною діалогу, так і окремим продуктом пізнавально-мовленнєвої діяльності.

Повідомлення – послідовний виклад подій з погляду оповідача – має незмінні структурні компоненти: початок – середину – закінчення, без яких втрачається цілісність і завершеність. Мовний матеріал: спочатку, потім, відразу, тепер, після того, як…

• – висловлювання, яке характеризується встановленням логічних зв’язків між подіями, явищами, об’єктами. Можуть містити твердження, порівняння, приклади, висновки. Мовний матеріал: тому, що; так як; адже; по-перше. До міркувань належать: пояснення, доведення.

Найчастіше під час пізнавально-мовленнєвої діяльності дошкільників спостерігається змішання різних типів висловлювань: у розмову включається повідомлення, яке підсумовується висновком; експериментування супроводжується міркуванням та поясненням.

Педагоги дошкільного закладу активно застосовують ефективні форми і методи роботи з формування мовленнєвої компетентності дітей, адже, мовленнєвий розвиток дитини - один з важливих чинників становлення особистості в дошкільному дитинстві. Ступінь розвитку цієї сфери визначає рівень сформованості соціальних і пізнавальних досягнень дитини - потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, що є основою особистісної культури.

Список використаних джерел:

1. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років «Дитина». – Київ , 2016
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // - Київ. – 2012.
3. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2010.
4. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Програма та методичні рекомендації. / Укладач А. М. Богуш. – К. : МО, 2007.
5. Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення: Метод. Посібник для вихователів. -Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2011.
6. Піроженко Т. О. Мовленнєве зростання дошкільника. – К. : Грайлик, 2009.