Мультисенсорний підхід до організації освітнього процесу в ДНЗ
(Групова консультація)
Активна діяльність усіх органів чуття дошкільників - запорука успішності освітнього процесу. Повноцінна діяльність усіх органів чуття дає змогу дітям відчувати все навколо, помічати зміни, дивитися і бачити, слухати і чути, адекватно сприймати навколишній світ.
Ефективним засобом довготривалого підтримання інтересу дітей до заняття та попередження їх втоми є використання мультисенсорного підходу до організації освітнього процесу. Нейрофізіологічні дослідження науковців довели, що діти краще засвоюють знання, коли «вмикаються» усі канали сприймання: слух, зір, дотик, нюх, смак.
Мультисенсорний підхід (від лат. multum - багато, sensus - сприймання, відчуття, почуття) - навчання з опорою на всі канали сприймання кожного з органів чуття (слуху, зору, дотику, нюху, смаку), що сприяє ефективнішому засвоєнню нового матеріалу (І. Карабаєва).
Технологія навчання дітей дошкільного віку
«Чую, бачу, роблю» та її переваги
(за І. Карабаєвою)
1. Обов'язковим елементом технології і невід'ємною частиною розвивального середовища є обладнання сенсорної кімнати (забезпечує поєднання різних стимуляторів - кольору, музики, запахів, тактильних відчуттів).
2. Ця технологія забезпечує багатоканальність надходження інформації до дітей та цілісність її сприймання.
3. Ця технологія забезпечує проведення занять з активізацією всіх сенсорних каналів дітей.
4. Ця технологія сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу в ДНЗ, оскільки стимуляція під час роботи з дітьми всіх органів чуття сприяє максимальному зростанню ступеня засвоєння інформації порівняно з традиційними методами, коли задіяні 1-2 сенсорні канали, наприклад, слух та зір.
5. Регулярна зміна завдань, спрямованих на різні канали сприймання, дає змогу зафіксувати та утримати увагу кожної дитини під час роботи, зберегти її пізнавальний інтерес та зберегти засвоєний матеріал у довготривалій пам'яті.
Виходячи з технології «Чую, бачу, роблю», можна стверджувати, що дитина краще розповість про предмет-натуру (наприклад, апельсин), ніж про зображений той самий предмет на картинці: дитина його бачить, обмацує, нюхає, смакує при необхідності, грається з ним, співає про нього чи складає оповідку.
Найкращими методами у навчанні дошкільників є:
- перегляд відеоматеріалів, анімацій;
- огляд фотовиставки;
- спів пісень;
- слухання аудіозаписів;
- читання віршів;
- розповідь;
- відгадування загадок;
- ігри-драматизації;
- імітаційні рухи;
- уявні подорожі;
- складання розповідей з імітацією рухів та пантомімою;
- художньо-продуктивна діяльність (творчі вироби дітей);
- смакування овочів та фруктів;
- графічні зображення;
- дослідницько-пошукова діяльність;
- влаштування виставок власних поробок, творчих робіт;
- мультимедійні презентації тощо.
Використання цих методів, одночасне поєднання окремих з них в освітньому процесі, дозволяє активізувати всі види мислительної діяльності, що прискорює засвоєння дітьми знань, умінь і навичок.
Приклад проведення тематичного заняття-розваги
«Для мами - квіти світу»
(з активним використанням мультисенсорного підходу до організації освітнього процесу):
1. Діти вирушають в уявну подорож по всіх континентах: по черзі відвідують різні країни - Росію, Білорусь, Грузію, Польщу, Францію, Англію, Італію.
2. Проведена добірка національного музичного супроводу для кожної країни та ілюстрований матеріал.
3. Даються короткі відомості про основні виробництва країни, визначні місця, національність, мову народу, який населяє країну, його одяг.
4. Діти читають вірші, співають пісні, виконують танці, що відповідають тій чи іншій країні.
5. Пізніше, діти відшукують місцеві квіти, що вирощуються у цих країнах, складають корзини і приносять їх своїм мамам з нагоди свята 8 Березня
6. Уявна подорож супроводжується мультимедійною презентацією (добіркою слайдів) для кожної з «відвіданих» дітьми країн.
Кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, стаю майстром.
Пояснення та демонстрація самі по собі ніколи не дадуть дітям справжніх, стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою активного (інтерактивного) навчання з використанням технології «Чую, бачу, роблю» (мультисенсорного підходу до організації освітнього процесу).
Приклад освітньої діяльності з дошкільниками
за казкою «Ріпка»
(з активним використанням мультисенсорного підходу до організації освітнього процесу)
1. Ознайомлення дітей зі справжньою ріпкою (овочем, малюнком, муляжем). Бесіда про овоч (його опис за схемою).
2. Читання казки. Переказ казки (за методикою роботи з текстом)
3. Переказ казки з використанням малюнків.
4. Розповідь казки з використанням моделей (моделями будуть кружечки різного розміру; їх викладання здійснюється на фланелеграфі або на столі). Робота проводиться з підгрупою дітей.
5. Драматизація казки за допомогою настільного театру.
6. Обігравання з дітьми сюжету казки (уточнення, що робив кожен герой; які атрибути потрібні; який елемент костюма можна взяти).
7. Вистава казки.
8. Організація режисерської гри.
Етапи проведення:
Вихователь добирає героїв казки з кіндер-сюрпризу чи якихось інших маленьких іграшок або виготовлених самостійно. З підгрупою дітей показує казку і робить акцент на характерному промовлянні голосами героїв казки.
Стимулює дитину до того, щоб вона взяла участь у розігруванні казки (вихователь починає, а дитина закінчує речення або розповідь).
Самостійна розповідь дитиною казки.
Самостійні ігри дітей з макетом знайомої гри (Макет гри може бути створеним у коробці, іграшки використовуються ті, які застосовувались при показі казки (дивитись пункт 1). Також можна використати театри: настільний, пальчиковий. У гру вихователь має право втручатися тоді, коли дитина це дозволяє, або у випадку виникнення конфліктних ситуацій.
9. Організація і педагогічна підтримка сюжетної гри дітей за змістом знайомої казки. (Насамперед потрібно створити відповідне предметно-ігрове середовище).
| 
