Психологічний портрет та соціальна організація

дитини раннього віку

Наш основний напрямок роботи: забезпечення емоційного комфорту дітей під час перебування в дитячому садку та створення сприятливих умов для їх психічного і фізичного розвитку

Період дитинства , в якому дитина активно росте і розвивається, потребує близьких людей, контакти з якими є провідними для її розвитку. Тому, дуже важливим є те, як педагоги планують та організують психологічно-педагогічний супровід в закладі дошкільної освіти.

У розкритті своєрідності психо-соціального розвитку дитини одного-трьох років ґрунтуємося на підходах Л. Виготського, Д. Ельконіна, О. Кононко та інших і розглядаємо його з позицій соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності та новоутворень свідомості й особистості як елементів, що становлять “віково- психологічний портрет” дитини.

Ранній вік поєднує три процеси : процес дозрівання, процес росту та процес розвитку.

Ранній вік характеризується соціальною ситуацією розвитку, провідним видом діяльності, виникненням новоутворень у психіці й особистості дитини.

Психічний розвиток : основними віковими особливостями є надзвичайна вразливість організму, нервової системи, психіки, вища нервова діяльність дитини в період раннього віку характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів: процеси збудження преважають над гальмуванням. Враховуючи ці особливості, ми систематично відстежуємо прояви психічного розвитку малюків, адже відставання на 3-3,5 місяці від середньо прийнятої вікової норми може свідчити про серйозну проблему розвитку дитини. Маленькій дитині легше щось зробити, аніж утриматися від дії, вона не може очікувати. Можливості дитини обмежені віковими психофізіологічними особливостями, вона інтенсивно росте і розвивається, дозріває її мозок та нервова система: її працездатність обмежена, а функціональні особливості ще не склалися. Тому, використовуючи різні інтенсивні програми роботи з дитиною раннього віку , ми маємо на увазі не тільки те, чого вона здатна досягти, а й те, яких фізичних і нервово - психічних зусиль це потребуватиме від неї.

Соціальна ситуація розвитку дитини в ранньому віці: одне з досягнень одно-трирічного віку – поява прямоходіння – перетворює дитину з безпомічної і залежної істоти на самостійного індивіда та відкриває їй світ предметів, – це потребує оволодіння новими способами дій, які їй може передати тільки дорослий. Також характеризується спільною діяльністю малюка з дорослою людиною. Увагу дитини раннього віку привертає предмет, з яким діє дорослий. Вона прагне оволодіти ним, але спосіб і зразок дії з предметом належить дорослому. Така ситуація містить протиріччя, що полягає у відсутності засобів самостійного задоволення власних бажань. Це протиріччя ми розв’язували лише в спільній діяльності з дорослим, спрямованій на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами (їсти ложкою, малювати олівцем тощо).
Протягом раннього віку система стосунків «дитина — дорослий» доповнюється системою «дитина — одноліток». Виникає особлива потреба в спілкуванні з однолітками. Відбувається перехід до власне комунікативного спілкування між дітьми. Такий перехід стає можливим лише завдяки впливу дорослого. Організовуючи спільну практичну діяльність дітей, він має допомогти їм побачити в ровесникові схожу на себе істоту.

Провідною діяльністю в період раннього віку є предметна діяльність. Предметна діяльність – оволодіння способами користування предметами, якими дитина вчиться від дорослого. Засобом здійснення предметної діяльності є спілкування. Оволодіваючи предметним світом, дитина раннього віку навчається орієнтуватися в ньому, розуміти, що кожний предмет має своє призначення.

Види предметних дій

Протягом раннього віку дитина оволодіває діями співвіднесення і знаряддєвими діями.
Метою дій співвіднесення є приведення двох чи кількох предметів (або їхніх частин) у певні просторові відношення. Це, наприклад складання матрьошок, башт з кілець, закривання коробок кришками тощо. Дитина з великим задоволенням грає в такі ігри. Проте самостійно скласти предмет з його частин дитина не може. Тож ми даємо дитині зразок дії, вчимо її порівнювати. Наприклад, кільця башточки чи половинки матрьошок співвідносити за величиною.
Знаряддєві дії — це дії, в яких один предмет (знаряддя) використовується для впливу на інші предмети: дістати м’ячик, який закотився під канапу, можна палицею, насипати пісок у відерце — лопаткою. Зрозуміло, що дитина ознайомлюється лише з деякими найелементарнішими знаряддями — лопатками, олівцями тощо. Але це має надзвичайно велике значення для її психічного розвитку. Оскільки предмети, якими оволодіває дитина, є побутовими, це сприяє розвитку у неї навичок самообслуговування. Важливо вчасно помітити, що дитина вже може самостійно тримати в руці ложку. Коли ж дитина оволодіє і цим, ми робимо вказівку: «Набирай неповну ложку, щоб не розлити», «Стукати ложкою по тарілці не можна» тощо.
Необхідно частіше схвалювати, заохочувати і підтримувати малюка. А коли він щось робить неправильно, то ми говоримо йому про це, не підкреслюючи негативних моментів. Наприклад, замість «Ти вдягнув сорочку неправильно — навиворіт» увагу дитини слід зафіксувати на правильних діях: «Ти швидко вдягнувся. Але треба зробити ось так» (і показати як).

Ранній вік є сензитивним періодом для розвитку мовлення як засобу спілкування і розуміння мови оточуючих: до 3-х років – оволодіння мовленнєвим диханням, засвоєння майже всіх звуків рідної мови. Словниковий запас в 3 роки : 1200-1500 слів.

Гра стає більш спонтанною і змістовною: вона не є простою маніпуляцією, а розгортається як дія з предметами, в яких дитина відтворює все те, що роблять дорослі. У ранньому віці зароджуються ігрова та інші продуктивні види – сюжетне конструювання, художня діяльність з її характерними особливостями – синкретичністю й імпровізацією.

У надрах предметної діяльності з’являються новоутворення, здатність до символічних дій – створення нових відношень між предметом та його використанням, поява наслідування в грі – свідчення когнітивного розвитку та проявів самопізнання, поява самосвідомості : образу «Я» і ставлення до себе, наочно-дійове мислення, самостійність «Я сам».

Отже, настає той час, коли дитина раннього віку вперше переступає поріг дитячого садка. Ця подія потребує особливої уваги з боку педагогів дошкільного закладу та батьків. Дитячий організм не одразу звикає до нових соціальних умов. Досить часто цей процес супроводжується зміною поведінкових реакцій, розладу сну, апетиту. Різкий перехід дитини в нову соціальну ситуацію і тривале перебування в стресовому стані можуть призвести до емоційних порушень та сповільнення темпу психофізичного розвитку.

Наше завдання – конкретно та всебічно розглянути ситуацію приходу малюка до дитячого садочка, підтримати батьків, зрозуміти їх переживання та ефективно використати весь педагогічний інструментарій задля полегшення так званого «адаптаційного синдрому» у дітей.

АДАПТАЦІЯ – це складний процес пристосування організму до оточення, що проходить на фізіологічному та психологічному рівнях .

Психологічний – готовність дитини до розлуки з матір'ю та готовність дитини прийняти нове оточення.

Фізіологічний – оптимальний вік для перебування дитини в дитячому садку.

Ступені адаптаційного періоду:

• Легкий (1-2 тижні) «Ніби там і був»

В цю групу входять діти, які адаптуються легко і безболісно. Вони -самостійні, комунікабельні, врівноважені, зацікавлені (спілкуванням, іграми, іграшками)

• Середній (2-3 тижні до 2-3 місяців) «Чи тут, чи там»

В цю групу входять діти, котрі проходять процес адаптації важче і повільніше. Вони : малоініціативні, менш самостійні, щось можуть зробити самі, але восновному залежать від дорослих, навички гри у таких дітей розвинені недостатньо.

• Важкий (від 1 місяця до півроку) «Точно не тут»

В цю групу входять діти, котрі важко адаптуються до нових умов. Вони : неконтактні, несамостійні, швидко стомлюються, ігрові навички в них не сформовані, часто хворіють, сон та апетит у них поганий.

Психолого - педагогічний супровід ми проводимо у тісній співпраці усіх спеціалістів за певною моделлю адаптації дітей раннього віку до умов нашого дошкільного підрозділу. Обов'язково діє взаємозв’язок з психологом, медичною службою та фіз. інструктором, проводиться робота з вихователями групи раннього віку по організації розвиваючого середовища в групах, впровадження в усі види діяльності інноваційних досліджень розвитку, що сприяє особистому самовизначенню, формуванню життєвих компетентностей дитини.

Мета психолого-педагогічного супроводу: підвищити психолого-педагогічну компетентність педагогічного складу закладу, щодо забезпечення дітей раннього віку до умов перебування в закладі, удосконалити алгоритм роботи задля оптимізації освітнього процесу у ЗДО.

Враховуючи особливості звикання дітей до умов дошкільного навчального закладу та причини «важкої адаптації», ми визначили основні завдання та напрямки роботи в адаптаційний період з дітьми раннього віку.

Основні завдання психолого-педагогічного супроводу:

1. Зняття психоемоційного напруження дитини.

Для того, щоб дитина не відчувала емоційного дискомфорту, вона, насамперед, повинна почувати себе в безпеці, та бути максимально захищеною.

2. Встановлення емоційного контакту з дитиною.

Період адаптації є складним не тільки для дитини, ай для вихователя, який може завоювати прихильність та довіру дитини. У цьому вихователю можуть допомогти й батьки, позитивно налаштувавши малюка на зустріч із вихователем.

3. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу.

Наші вихователі заздалегідь продумували, де дитина роздягатиметься, де сидітиме за столом, де спатиме тощо. Під час прийому до закладу дитині показували місце, де вона залишатиме свій одяг, кімнату, у якій вона гратиме , ліжко , на якому вона спатиме.

У звиканні до нових умов важливу роль відіграє можливість «інтимізувати» атмосферу, тому вихователі намагались наблизити все до домашніх умов: дозволяли принести із собою улюблені іграшки, знайомі та звичні речі – все це захоплювало увагу дитини, допомагало швидше адаптуватися .

4. Зближення виховних заходів у сім'ї та дошкільному закладі.

Оскільки необхідна умова успішної адаптації – узгодженість дій батьків та вихователів, зближення підходів до дітей у сім'ї та в дитячому садку, ми рекомендували батькам заздалегідь ( 2 місяці) ознайомитися з режимом тієї групи, яку відвідуватиме їх дитина, і за значної невідповідності – поступово переводити дитину на відповідний режим життєдіяльності. З метою запобігання негативним емоціям ми наближали умови дитячого закладу до домашніх – не примушували дитину їсти те, що їй не подобається, не примушували спати, якщо дитина не хоче. Важливою умовою успішної адаптації дитини є сформованість навичок самообслуговування, її самостійність. Своїми виховними діями батьки й вихователі створювали умови для розвитку цієї якості в дитини.

5. Допомога дитині у встановленні адекватних відносин з ровесниками.

Ще однією проблемою, яка виникає в період звикання до умов дошкільного закладу, є адаптація дитини до групи однолітків. Цей процес буде успішнішим, якщо до вступу в дитячий заклад батьки не перешкоджатимуть спілкуванню своєї дитини з ровесниками. Ми вчили правильно спілкуватися з іншими дітьми – попросити іграшку, поділитися своєю, зачекати, доки інша дитина пограється, подякувати тощо. Дитячі конфлікти часто виникали через іграшки. Ми робили таким чином: збираючись на прогулянку, брали для дитини не одну, а дві іграшки (краще однакові) : дві лопатки, дві машинки тощо. Це полегшувало обмін та спонукало дітей гратися спокійно.

Напрямки психолого-педагогічного супроводу:

5. участь в організації підготовки до прийому дітей у ЗДО

5. допомога вихователям із виявлення індивідуальних особливостей дітей
5. консультування вихователів щодо організації психологічного комфорту для новоприбулих дітей
5. створення умов для виникнення в дітей потреби у змістовній діяльності

визначення змісту подальшої корекційно - розвивальної роботи з новоприбулими дітьми і з однолітками.

Етапи психолого-педагогічного супроводу:

І - підготовчий

ІІ - діагностичний

ІІІ - аналітичний та підсумковий

В період адаптації ми використовували технологію психолого-педагогічного супроводу «Сходинки адаптації».

Основною метою технології є : забезпечення емоційного комфорту в перші дні (місяці) відвідування закладу, формування у дітей адаптаційного періоду позитивної установки до спілкування з дорослими та дітьми. Сприяння психічному і особистісному росту малюка, стримуючи негативні імпульси по відношенню до закладу в період адаптації.

Методичне забезпечення психолого-педагогічного супроводу реалізовувалося на методичних нарадах, на консультаціях: „ Провідна діяльність дитини в ранньому віці ”, „ Адаптація дитини раннього віку до ЗДО ” , „ Вікові особливості розвитку дошкільнят ”, на лекторії по темі: „ Інформатизація середовища. Психологічний супровід інноваційних технологій в дошкільному навчальному закладі”, на показовому занятті: „Сипле зимонька білим сніжком”, з використанням елементів методики Н.Гавриш, на психологічному міні-тренінгу : „ Особливості психічного розвитку дітей по Базовому компоненту дошкільної освіти в Україні ”.

Форми та методи психолого-педагогічного супроводу процесу адаптації дітей, які ми використовували: День відчинених дверей , спостереження, анкетування, опитування батьків, круглі столи , заняття сумісно з батьками, наочна інформація (папки по роботі в адаптаційний період) , листи у родину, ігрові заняття та вправи , інформаційні блоги, семінари, індивідуальні бесіди та консультації, майстер – класи.

Впроваджуються на рівні групи раннього віку, дітей і родин дітей раннього віку.

Щоб зберегти психічне та фізичне здоров’я дитини, формування її первинної життєвої компетентності, ми проводили роботу через створення необхідного предметно-розвивального середовища. Належним чином обладнали приміщення, яке має дитячий дизайн, різноманітні ігрові осередки, які включають не тільки сюжетні та розвивальні іграшки, а й звичайні побутові речі: кольорові мочалки, кришечки, прищіпки, застібки, ґудзики, які дозволяють малюкам цікаво та корисно проводити час.

В цей період ми формуємо початкові знання про сюжетно-рольові ігри, тож використовуємо сюжети «Сім'я», «У лікарні», «Шофери», «Дитячий садок».

Вирішуючи проблему адаптації, великої уваги надаємо роботі з батьками, бо саме їхнє усвідомлення майбутніх змін, їхня турбота про емоційний стан, який переживатиме донька чи син, залишившись без рідних, визначатимуть особливості входження дитини в нові умови життя. Кожна дитина потребує емоційної участі батьків і родини у співпереживанні, у співучасті до своїх проблем і труднощів. На багато запитань батьків доводилося відповідати на засіданнях консультаційного пункту « Педагогічна вітальня» .

Подолання труднощів періоду адаптації дітей до дошкільного закладу сприяють заняття з елементами тренінгу з батьками. Батькам недостатньо тільки послухати чи прочитати про різноманітні ігри та вправи з дітьми. Треба відпрацьовувати ці вміння на заняттях, де робота проводиться в підгрупах. Рольові ігри, мозкові штурми, обговорення ситуацій, виконання домашніх завдань роблять заняття з батьками цікавими і захоплюючими.

На цих заняттях зростала довіра батьків до працівників дошкільного закладу, здатність розраховувати на їхню підтримку та допомогу. Батьки мали змогу спостерігати роботу фахівців, учитися в них і переносити нові знання у свої сім'ї.

Технологія “ сходинки адаптації ” розрахована на 17 занять, які згруповані в 3 етапи (розділи): ознайомлюючий блок (фаза «буря») –5 днів, реконструктивно–формуючий блок (фаза «буря затихає») -7 занять, підсумковий блок (фаза «штиль») –5 занять. рівні 3-го періоду адаптації

Заняття проводяться протягом року в залежності від вступу дітей в заклад та рівня натренованості адаптаційних механізмів в кілька етапів:

 На першому етапі заняття короткотривалі, проводяться спільно з батьками.

 Другий етап адаптації (ознайомлюючий), розпочинається з поступового входу дитини в колектив однолітків.

 Третій етап характеризується спільною діяльністю дітей, та розвиваючою роботою з використанням комп’ютерних технологій.

Формування первісних навичок соціалізації в системі всебічного розвитку у грі та різних видах діяльності, ми реалізували під час: оздоровчих процедур, логіки , казкового світу, чарівної фантазії фарб і веселих ноток.

Знімати психічне напруження допомагали ігри з водою, мильними бульбашками, а маніпулювання камінчиками, каштанами , квасолею, горохом розвивало дрібну моторику рук дитини та сприяло розвитку мовлення й мислення.